І. Теоретична частина

Розчини глюкози є рівноважною сумішшю аномерів (α- і β-форм) з незначною кількістю (~ 0.02%) відкритої форми. Для рівноважної суміші, яка містить приблизно 63.7% β-форми і 36.3 % α-форми характерний кут питомого обертання 52. 70. При розчиненні чистої чи то α-форми чи β-форми відбувається зміна кута обертання ( для α-форми – зменшення, для β-форми – збільшення) доки його величина не стане рівною 52.70.Це явище називається мутаротацією і пояснюється встановленням рівноваги між аномерами через відкриту форму.


Пентаацетил-β-D-глюкозу отримують, як правило, із звичайної глюкози нагріванням з оцтовим ангідридом у присутності безводного ацетату натрію. У цих умовах β-D-глюкоза ацетилюється швидше ніж α-D-глюкоза. Це сприяє зміщенню рівноваги між α- і β-формами, тому утворюється саме пентаацетил-β-D-глюкоза. Буферна дія ацетату натрію перешкоджає перетворенню останньої в α-форму за рівнянням:

пентаацетил-β-D-глюкоза пентаацетил-α-D-глюкоза.

Ацетилюванням звичайної глюкози оцтовим ангідридом можна отримати і пентаацетил-α-D-глюкозу, якщо використовувати каталізатор безводний хлорид цинку. При нагріванні пентаацетил-β-D-глюкози з хлоридом цинку утворюється також пентаацетил-α-D-глюкоза.

Із α-D-глюкози ацетилюванням оцтовим ангідридом в піридині при 0оС утворюється α-форма, а із β-D-глюкози за цих умов утворюється β-форма пентаацетилпохідного.


5335741526241064.html
5335817852441935.html
    PR.RU™