Історична школа права

Історична школа права склалася у першій половині XIX ст. у Німеччині. її засновниками були видні німецькі юристи — Г.Гуго, Г.Пухта, К.Ф.Савіньї, які перебували в опозиції до природно-правової доктрини і розробили свою теорію на противагу їй. Хоча пізніше, вже на початку XX ст.,


представники соціологічної школи звинуватили історичну школу в тому, що вона не звільнилася від концепції при­родного права, згідно з якою суддя тільки пізнає та засто­совує право, але не створює його.

Дійсно, загальним у історичної школи права з природно-правовою теорією можна вважати положення про те, що право не створюється законодавцем, не твориться його сва­віллям. Із погляду історичної школи право виникає спон­танно. Своїм походженням воно зобов'язане зовсім не роз­суду законодавця. Г.Гуго належить дуже характерне порів­няння права з мовою. Подібно до того, як мова не встанов­люється договором, не вводиться за чиєюсь вказівкою і не є наданою від Бога, так і право створюється не тільки (і не стільки) завдяки законодавцю, скільки шляхом самостійно­го стихійного розвитку. Акти законодавчої влади тільки доповнюють позитивне право. Позитивне право похідне від права звичаєвого, а це останнє виростає з надр «національ­ного духу», глибин «народноїсвідомості» тощо.

Представники історичної школи права правильно по­мітили одну з істотних слабкостей природно-правової док­трини, а саме умоглядне трактування виникнення права. Вони ж спробували тлумачити становлення юридичних норм як об'єктивний хід речей. Цей хід, вважав Г.Гуго, здійснюється мимоволі, пристосовуючись сам собою до по­треб і запитів часу, тому людям краще за все не втручатися до нього, триматися здавна заведених і освячених досвідом сторіч порядків.

К.Савіньї вважав, що із рухом національного духу сти­хійно еволюціонує й право. Динаміка права завжди є органічним процесом у тому сенсі, що вона схожа на роз­виток організму зі свого зародка. Вся історія права — по­вільне, плавне розкриття тієї субстанції, яка, як зерно, спочатку покоїться у ґрунті народного духу. На першому етапі свого розвитку право виступає у формі звичаїв, на другому стає предметом обробки з боку стану учених-пра-вознавців, не втрачаючи, проте, при цьому зв'язків зі своїм коренем — загальним переконанням народу. На тре­тьому етапі свого розвитку право одержує санкцію законо­давця, причому останній не повинен винаходити нових норм; його єдине завдання — систематизувати і точно фор­мулювати норми, що склалися у свідомості народу та апро­бовані на практиці.







З погляду Г.Пухти, безцільно штучно конструювати і пропонувати людям ту або іншу придуману правову систе­му. Створена окремо від самої історії життя народного духу, вона не може прищепитися суспільству. Праву, як живому організму, властива органічність, яка виражається в тому, що стадії та ритми розвитку права збігаються з ходом ево­люції народного життя.

Юристи історичної школи права вбачали призначення < діючих у державі юридичних інститутів у тому, щоб слу­жити опорою зовнішнього порядку, яким би консерватив­ним порядок цей не був. Позитивні закони безсилі бороти­ся зі злом, що трапляється в житті. В кращому разі вони здатні допомогти впорядкуванню звичаєвого права та по­літичної структури. Законодавець повинен прагнути мак­симально точно виражати «загальне переконання нації».

Історична школа права знайшла небагато шанувальни­
ків. Але критика умоглядних уявлень природно-правового
напрямку про вічність, незмінність і нерухомість права
мала певне позитивне значення. Залишила слід в історії
юриспруденції і спроба цієї школи трактувати правові ін­
ститути як особливі соціальні явища, що історично зако- .-
номірно народжуються. і

Питання, завдання та тести для самоконтролю

і-

1. Дайте визначення праворозуміння та концепції пра-
ворозуміння.

2. Дайте визначення природного права.

3. Дайте визначення позитивного права.

4. Визначте відмінності між легістським та юридичним
типами праворозуміння. ,

5. Складіть таблицю «Основні концепції праворозумін-,
ня».

Назва концепції Представники Зміст концепції права

6.Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Ви­значення права у різних концепціях праворозуміння».


1. Аксіологічна А. Право — це наказ суверена, який має санкцію
2. Соціологічна Б. Право — це результат розкриття народного духу
3. Нормативіст-ська В. Право — це міра свободи та справед­ливості
4. Психологічна Г. Право — це реально існуючий поря­док суспільних відносин
5. Історична Д. Право — це атрибутивно-імперативні емоції

7. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Авто­ри висловлювань».

1. Д.Холл А. «Наше право є не що інше, як закріп­лений за нами, що належить вам — як наше добро — обов'язок іншої особи»
2. Х.Кельзен Б. «Вся історія права — повільне, плавне розкриття тієї субстанції, яка, як зерно, спочатку покоїться у ґрунті народного духу»
3. Л.І. Петражиць-кий В. «Право є не що інше, як прогноз того, яким чином діятиме суд на практиці»
4. К.Ф.Савіньї Г. «Право — це сукупність нормативів рівності і справедливості, що визнані в даному суспільстві, забезпечені офіцій­ним захистом, регулюють боротьбу і узгодження вільних воль в їх взаємовід­ношенні одне з одним»
5. О.В.Холмс Д. «Право є своєрідною моделлю присутності Бога у суспільстві»
6. Ж.Марітен Е. «Право — це сукупність норм, здійснюваних у примусовому порядку».

8. Спробуйте самостійно надати аксіологічне, норматив­не, соціологічне, інтегративне визначення права та обґрун­туйте свою відповідь.


Додаткова література


Акопян Д.А. Юридическое (нормативное) и этическое
(нравственное) понимание права // Правоведение. — 2005. —
№6.—С. 220-231. :

Брезгулевская Н.В. Обсуждение концепции реалисти* ческого позитивизма: круглый стол «Проблемы правопо-нимания» // Правоведение. — 2005. — С. 13-20.

Дамирли М.А. К новой концепции исторического познаг ния права // Правоведение. — 2003. — № 3 (248). —1 С.159-169.

Козлихин И.Ю. О нетрадиционных подходах к праву // Правоведение. — 2006. — № 1. — С. 31-40.

Козюк М.Н. Модели правопонимания// Новая правовая мысль. — 2003. — № 2 (3). — С. 2-5.

Мартышин О.В. Метафизические концепции права // Гос. и право. — 2006. — № 2. — С. 64-71.

Нерсесянц B.C. Право — математика свободы. — М.: Юрист, 1996. — 280 с.

Нижник Н.С., Шукшина Е.Г. Реалистический позити­визм: в поисках интегративного типа правопонимания // Гос. и право. — 2005. — №5. — С.104

Новгородцев П.И. Историческая школа юристов. — СПб: Лань, 1999. — 192 с.

Мартышин О.В. Совместимы ли основные типы noHHMat ния права? //Гос. и право. — 2003. — № 6. — С. 13-21

Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. — СПб: Лань, 2000. — С. 377-507.

Поляков А.В. В поисках интегрального типа правопони­мания //История государства и права. — 2003. — № 6. —• С.7-8.

Ромашов Р.А. Реалистический позитивизм: Интегратив-
ный тип современного правопонимания //Правоведение. —'■
2005. — №1.— С. 4-12. ,;

Четверний В.А. Современные концепции естественной! права / Отв. ред. В.А. Туманов; АН СССР, Ин-т гос. и npa-f ва. — М.: Наука, 1988. — 140 с.



5331693918351162.html
5331778364355100.html
    PR.RU™